Ми живемо в цікавий час, коли стають дедалі доступнішими можливості збирання, аналізу та поширення найрізноманітніших даних про всі галузі життя. Кожен з нас тягає в кишені пристрій, обчислювальна потужність якого перевищує в кілька разів сумарну обчислювальну потужність, задіяну свого часу для перших польотів на Місяць. Кожен з нас може легко отримати більші масиви інформації, ніж лягали в червоних папочках на столи відповідальних розпорядників життями і смертями наших дідів. Але чи маємо ми вміння і бажання використовувати ці можливості для прийняття зважених і відповідальних рішень? А якщо не можемо, яких саме знань нам не вистачає?
Кожен рік, на 256 день року відзначається День програмувальника – цього року це 12 вересня. Користаючись нагодою, і вітаючи з цим днем всіх причетних до цієї важливої професії, не можемо не відзначити, що для роботи з даними тепер не обов’язково бути програмувальником. Так сталося завдяки тому, що кілька поколінь програмувальників створили достатню кількість досить простих у використанні інструментів, значну частину з яких створено на засадах відкритого коду.
Цього року Український освітній центр реформ та Український центр суспільних даних за підтримки Посольства США в Україні провели серію тренінгів «Відкриті дані для громадських організацій та журналістів». «Відкритий посібник з відкритих даних», який ми сьогодні презентуємо, є спробою викласти ключову частину знань, необхідних для розуміння даних і роботи з ними, в популярнішій формі. Навички роботи з даними потрібні все більшій і більшій кількості людей. Той, хто має якісніші дані і швидше приймає рішення на їх основі – перемагає.
Посібник – відкритий, бо ми добре усвідомлюємо, що він потребує розширення, уточнення, і є люди, які можуть це зробити краще за нас. Принцип відкритості, все більше помітний в різних галузях життя, є не минущою модою, а ознакою пост-індустріального укладу людства. Саме відкритість даних і методів роботи з ними дає нам надію на більшу кількість рішень в парадигмі «виграш-виграш».
Посібник охоплює такі теми:
1. Способи фіксації даних, види спостережень
2. Відкриті дані, державні дані, великі дані, гуртові дані (краудсорсинг)
3. Формати даних – csv, xml, json, геодані
4. Отримання даних, очищення, структурування
5. Базові поняття статистики і аналізу даних
6. Способи візуалізації даних, в т.ч. на мапах
7. Приклади практичного використання різних систем збору і аналізу даних
8. Правила поширення даних
9. Основні джерела відкритих державних даних
Посібник доступний онлайн за адресою: https://socialdata.org.ua/manual/
Долучитися до роботи над подальшими версіями посібника можна за адресою: https://github.com/socialdata-ua/opendatamanual
У прес-конференції – презентації посібника взяли участь Андрій Горбаль та Данило Кубай, упорядники посібника, Український центр суспільних даних, Анатолій Бондаренко, керівник напрямку журналістика даних, Texty.org.ua та Остап Кучма, аналітик руху ЧЕСНО. Учасники відзначили як проблеми з якістю збору та публікації даних в Україні, так і значний прогрес щодо відкриття багатьох масивів даних.
“Найцікавіші речі у журналістиці даних роблять не програмісти, не люди з технічною освітою. Найцікавіші проекти роблять журналісти, гуманітарії, як знайшли в собі сили і бажання самостійно довчитися, вивчити якусь мову програмування і застосувати на практиці. Можливості зараз – безмежні”, – зауважив Анатолій Бондаренко.
Остап Кучма розповів про досвід співпраці із НАЗК щодо покращення систем збору даних (у сфері політичних фінансів), і що чимало правок для державних чиновників були просто не зрозумілими. “Такі проекти можуть бути корисними не тільки, щоб підвищувати попит на відкриті дані. Окремі розділи посібника – зокрема щодо форматів даних, роботи з організацією таблиць, – можуть бути корисними і для державних чиновників”.
«Відкритий посібник з відкритих даних», незважаючи на досить великий обсяг, не претендує на вичерпність з усіх можливих питань, що можуть виникнути у журналіста чи громадського діяча (особливо уже підготованого) щодо роботи з відкритими даними. Посібник побудовано таким чином, що його можна прочитати від початку до кінця, він дає можливість зовсім «невтаємниченому», але зацікавленому читачу, отримати загальну картину ключових принципів роботи з даними, стати більш грамотним і «втаємниченим» щодо сприйняття даних і роботи з ними.