25.06.2020

Принаймні 320 тисяч осіб в Україні можуть потребувати паліативної допомоги

Untitled-2
Період: 06/2020

Відповідно до розрахунків Українського центру суспільних даних, 324 113 дітей і дорослих у 2018 році потребували паліативної допомоги. Методика оцінки потреби була розроблена з урахуванням наявності та особливостей т.зв. рутинних даних, що систематично збираються в Україні:

  • дані Держстату (причини смерті)
  • дані медстату (інформація про кількість хворих на певні захворювання)
  • дані Національного канцер-реєстру
  • дані Національного реєстру хворих на туберкульоз.


Вперше дані були зібрані і представлені до рівня районів та міст обласного значення України. Інтерактивна візуалізація доступна за адресою: https://socialdata.org.ua/palliative/

06

07

08

09

10

Найбільше потребують паліативної допомоги — у Дніпропетровській області, найменше — у Луганській (без врахування окупованих територій).

11

Найбільше дітей, що потребують паліативної допомоги — у м. Києві (це може бути пов’язано з тим, що у Києві найбільша концентрація дітей з важкими хворобами, через більші можливості лікування).

12

Якщо ж рахувати потребу у паліативній допомозі з розрахунку на 10 тисяч населення, то найбільше її потребували у Запорізькій області (понад 1% населення), а найменше — в Івано-Франківській (0,6% населення). Загалом по Україні: 0,84% населення.

У розрізі районів та міст обласного значення, потреба як % населення варіюється досить сильно.

13

(Увага: потреба у Броварському районі та м. Ужгород явно завищена, через неточності даних медичної статистики).

У більшості районів та міст обласного значення потреба варіюється в межах 0,6-0,9% населення.

14

У 2020 році Національна служба здоров’я вперше уклала договори за пакетами медичних послуг “Стаціонарна паліативна допомога дітям та дорослим” (431 заклад)  і “Мобільна паліативна допомога дітям та дорослим” (203 заклади). Загальна сума договорів за цими групами послуг (за 9 місяців 2020 року) склала майже 450 мільйонів грн. 

При цьому, НСЗУ законтрактувала за договором паліативну допомогу 66 187 пацієнтам на стаціонарі, та 26 913 пацієнтам — у мобільних службах.

15

Аналізуючи суто формальний показник кількості закладів можна побачити, що стаціонарів законтрактовано суттєво більше, ніж “оптимальний” показник для всієї України, а от мобільних служб — майже вдвічі менше, ніж “мінімальна” потреба.

 

16

При цьому, треба розуміти, що показники “мінімуму” та “оптимуму” будуть дещо нижчими, якщо рахувати потребу у закладах для кожної області окремо. 

Якщо для кожного району розділити кількість законтрактованих служб на оціночну потребу у службах (наприклад, “оптимум”), можна отримати умовний “рівень закриття” потреби у закладах.

17

Так, у 316 районах та містах обласного значення, майже половині від усіх, не зареєстровано жодної служби для надання паліативної допомоги (мобільної чи стаціонарної). Звісно, це не значить, що потреба у паліативній допомозі не може бути закрита (хоча б частково) послугами служб із сусідніх районів. Але жодної паліативної служби не було створено (а відтак і не законтрактовано) у багатьох досить великих містах.

18

При цьому, також можна оцінити, наскільки теоретично закритою є потреба у стаціонарах та мобільних службах за регіонам України.

 

19

Так, видно, що формально кількість стаціонарів суттєво більша, ніж оціночна потреба, а мобільних служб надзвичайно мало.

20

Найближчим часом з аналізу медичних записів в ЕСОЗ (електронній системі охорони здоров’я) можна буде отримати дані щодо точної кількості лікарів та медсестер, які безпосередньо залучені виключно для надання мобільної чи стаціонарної паліативної допомоги. Поки що таких даних немає. 

На даний момент можна (дуже і дуже орієнтовно) розрахувати частки персоналу, зайнятих у паліативній допомозі: або відповідно до частки бюджету, що займає група послуг у загальному бюджеті закладу, або відповідно до частки, яку займає група послуг серед кількості законтрактованих груп послуг.

21

22

Український центр суспільних даних висловлює щиру подяку Національній службі здоров’я України за надані дані та допомогу у підготовці цього матеріалу. 

Представлені тут оцінки є спробою розрахувати приблизну потребу у паліативній допомозі та необхідних ресурсах із урахуванням різних груп захворювань, вікових груп, із найглибшою наразі деталізацією, використовуючи наявні “рутинні” дані, співставити оцінку потреби із наявними ресурсами для надання паліативної допомоги. 

Розуміючи різні обмеження як даних, так і методології, ми хотіли б, щоб ця оцінка стала також поштовхом до фахового діалогу стосовно того, як покращити дані, як їх краще аналізувати, як їх використовувати з найбільшою користю. Адже ресурси будуть обмежені завжди.

У світі немає країн (навіть серед найбагатших), де паліативна допомога забезпечується абсолютно повністю. А в наших умовах, коли бюджетний “пиріг” і так маленький, гроші потрібно використовувати максимально ефективно. А робити це можна лише на основі якомога точніших даних.

Тільки масова належна оцінка станів важкохворих пацієнтів — з використанням міжнародно визнаних та поширених у світовій практиці шкал та інструментів (оцінки стану пацієнта, в т.ч. болю, фіксації різних важких симптомів, їх прогресування), попацієнтний електронний облік та подальша грунтовна аналітична робота з цими великими даними, дадуть змогу приймати більш ефективні рішення.

Оцінку потреби у паліативній допомозі здійснено у рамках проекту «Вдосконалення системи збору даних у сфері паліативної допомоги» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».