05.09.2015

Як працює нова система місцевих виборів: це повинен знати кожен

local-elections-inf
Напрямки: Культура даних.
Географія: Україна
Період: 04/2016

Перетворення голосів у мандати місцевих рад за новою виборчою системою в Україні. Оновлене моделювання розподілу мандатів у Київраді згідно з новим Законом України “Про місцеві вибори” – з використанням результатів голосування на виборах до Київради 25 травня 2014 р.

Сергій Васильченко, Андрій Горбаль, Український центр суспільних даних

5 вересня 2015 року офіційно стартували місцеві вибори, які відбудуться 25 жовтня і пройдуть за абсолютно новими правилами. Система є найскладнішою з усіх, що існували в Україні, дуже непростою для розуміння, просто не очевидною. Її не розуміють громадяни, її не розуміють державні службовці, її не розуміють громадські активісти, які навіть мають попередній досвід спостереження за виборами, її не розуміють навіть представники осередків та штабів партій. Нова виборча система породила нові проблеми і загострила старі, які були у попередніх системах.

Без належного роз’яснення механіки виборчої системи, – того, яким чином будуть висуватися кандидати у міські, районні, обласні ради, яким чином виборці голосуватимуть на дільницях, як їх голос вплине на те, хто з кандидатів стане депутатом, – нас може чекати багато неприємних сюрпризів.

Так, ми прогнозуємо, що різко виросте час встановлення результатів, підвищиться ймовірність помилок (на кажучи про маніпуляції та фальсифікації), і найголовніше – виборці можуть не визнати результати виборів, або ж ради не матимуть належної легітимності, виборці будуть вкотре відчувати себе одуреними (підривається довіра до представницьких виборів як таких).

Тому ми публікуємо оновлене моделювання, як саме буде діяти механізм підрахунку голосів і встановлення результатів, розподілу мандатів у раді (моделювання відповідно до законопроекту 2831-3 після першого читання ми опублікували 30 червня 2015).

Надзвичайно важливо якомога більше і якомога детальніше роз’яснювати громадянам – всіма можливими засобами – особливості і механіку цієї складної і не очевидної виборчої системи. Ми сподіваємося, що моделювання роботи виборчої системи допоможе ЗМІ, громадським організаціям, активістам, та й самим партіям та їх штабам – зрозуміти систему і коректно та всесторонньо пояснити її своїм читачам, слухачам, глядачам. Адже, повторимося, – якщо виборці не розумітимуть систему виборів, легітимність всього виборчого процесу буде під великим питанням.

На основі реальних результатів виборів до Київради 25 травня 2014 року, ми моделюємо механізм розподілу мандатів, і проходимо по кроках увесь процес, закріплений у новому законі. Тобто, ми нібито уявляємо, яким міг би бути склад теперішньої Київради, якби підрахунок голосів і встановлення результатів відбувалися відповідно до нового Закону України “Про місцеві вибори”.

Так, на виборах до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах, можуть балотуватися лише партії та висунуті ними кандидати. Після внесених змін, партії затверджують виборчий список, який складається з першого кандидата (лідера списку, який автоматично проходить у раду, якщо партія отримала мандати) та інші кандидати які закріплюються (висуваються) за певними територіальними виборчими округами у відповідній раді (в області, районі, місті).

Відповідно до закону, представлення партій, та їх кандидатів у бюлетені орієнтовно виглядатиме так:Bulletin-Ukr

Виборець може обрати тільки один варіант у цьому одному бюлетені – тобто, або проголосувати просто за партію і «перший номер» її «списку» (якщо вона не закріпила «висунула» кандидата на цьому окрузі), або ж за партію із кандидатом, закріпленим в цьому окрузі. Відтак, голос кожного виборця є обов’язково голосом за певну партію і її «першого номера» і також може бути одночасно голосом за певного кандидата.

Для розгляду по кроках всіх етапів підрахунку голосів та встановлення результатів, розподілу мандатів у раді, як і минулого разу, ми зробили ряд припущень. Так, зараз у Київраді 120 депутатів, половина обрана в округах (відносна мажоритарка), половина – за партійними списками (пропорційна система), і відповідно до нового закону їх кількість не зміниться (задеклароване зменшення кількості місцевих депутатів Київ не зачепило). Але для зручності припускаємо, що у Київраді буде 60 депутатів – адже на минулих виборах в Києві було саме 60 мажоритарних округів, і у нас є реальні дані голосувань по кожному округу – як за кандидатів, так і за партії.

 Для початку, ми склали табличку, в якій показали кількість партійних кандидатів у виборчих округах на минулих виборах (етап висування, до голосування).

Table1ukr

Голосування відбулося, і час підраховувати результати. Ми склали величезну таблицю (32 колонки на 60 рядків), де розподілили кількість голосів, отриманих партіями та їх висуванцями по округах 25 травня 2014. Якщо у окрузі не було висунуто кандидата від партії, то підставляємо кількість голосів, відданих за партії за пропорційною системою на дільницях цього округу.

Відповідні позначки в таблиці:(0) – партія не висувала кандидата, виборці голосували лише за партію(1) – партія висувала в окрузі одного кандидата, вказано кількість голосів, відданих за нього.

Table2_small

Наступним кроком потрібно визначити партії, які подолали прохідний бар’єр – 5%. Для цього потрібно скласти разом всі голоси, які отримали партії та їхні кандидати в усіх округах, і відсортувати партії за популярністю. Зауважимо, депутатами міськради стають тільки кандидати від партій, що подолали 5% бар’єр.

Table3_ukr

Виборча квота при цьому складає 12411,8.

Виборча квота = [Кількість голосів, які отримали партії, що подолали бар’єр] / [кількість місць у раді – в нашому випадку 60]

Кількість голосів, які отримала кожна партія, ділиться на виборчу квоту – так дізнаємося, скільки місць у раді отримує кожна партія. Відтак, 60 місць у Київраді розподілилися б таким чином:

Table4_ukr

Але, не все так просто! Тепер потрібно з’ясувати, які саме кандидати (закріплені / висунуті у конкретних округах) – представники вищевказаних партій – стануть врешті депутатами Київради.

Лідер списку УДАРУ, паралельно балотувався на посаду міського голови, тож він автоматично покидає список і всі 28 мандатів розподіляються між закріпленими за округами кандидатами. Схожа ситуація – з Радикальною партією Ляшка. Перший номер не відмовився від мандату народного депутата України, відповідно 8 мандатів «йдуть в округи». У решти партій-переможців, перший номер автоматично отримує мандат і відповідно в округах будуть визначать 8 депутатів від Свободи, 7 – Батьківщини, і 6 – від Самопомочі. Проте, Самопоміч висунула лише 4-х кандидатів, тож вона отримає 4 мандати, а 2 депутатські місця залишаться вакантними.

Ухвалений у першому читанні законопроект 2831-3 пропонував проводити внутрішньопартійне рейтингування за кількістю отриманих голосів партією-кандидатом у закріпленому окрузі помножених на “коефіцієнт вирівнювання” – щоб “привести до спільного знаменника” різні за кількістю виборців округи. Але такий механізм відкинули і тепер черговість отримання мандату визначатиметься відсотком голосів, які отримав кандидат у власному окрузі. В результаті може трапитись так, що мандат отримають ті кандидати, які принесли партії менше голосів, але за рахунок низької явки виборців на окрузі, їх результат у відсотках вищий. І наше моделювання показало таку можливість.

У наведеній нижче таблиці ми жовтим позначили результати у відсотках, з якими кандидати в округах проходять у Київраду, відповідно до рейтингу всередині партії. А зеленим виділено результати у кількості голосів, коли даний кандидат проходить у раду по відсотках і також, би пройшов, якби рахували по кількості. Червоним – коли кандидат не проходить по відсотках, але б пройшов по кількості голосів. Фіолетовим – коли кандидат проходить по відсотках, але не пройшов би по кількості голосів.

Table5_ukr

Також, нескладно побачити, що третина округів (20 із 60) не будуть представлені “своїми” депутатами у Київраді взагалі, а від 15 округів було б по 2 депутата.

Map1

Цікаво також порівняти, наскільки відповідає рівень реальної підтримки виборцями кандидата чи політичної сили – результатам виборів (хто врешті-решт отримує мандат), відповідно до нового закону, – у кожному окрузі. Наступна таблиця представляє для кожного округу п’ятірку найпопулярніших кандидатів та партій, жовтим позначено кандидатів, що стають депутатами.

Table6_ukr

Неозброєним оком видно, що депутатом міськради може стати кандидат, який у своєму окрузі зайняв третє, а то й четверте місце.

Ну й порівняємо наскільки відрізняється Київрада, змодельована за новим законом, від теперішнього складу Київради (в основі лежать ті самі дані, з деякими припущеннями).

Table7_ukr

Отже, наступні, малозрозумілі з точки зору здорової логіки, явища закладені у новий закон про місцеві вибори:

 

  • Кандидат від партії може набрати переважну більшість голосів виборців у окрузі, але не отримати мандат, і не потрапити до ради, бо його партія в цілому по всьому місту набирає менше прохідного бар’єру.
  • Представники тої чи іншої партії можуть лідирувати в усіх округах,проте мандати отримають не всі, якщо ще хоч одна партія подолає прохідний бар’єр.
  • Деякі округи можуть бути взагалі не представлені у раді, а деякі можуть мати кілька депутатів. Депутатами від деяких округів можуть стати кандидати, які зайняли навіть третє чи четверте (або й нижче) місце.
  • Якщо якась політична сила недооцінить своєї популярності, і виставить меншу кількість кандидатів, ніж в результаті отримає мандатів, то ці місця у раді залишаться незаповненими, вакантними – аж до кінця терміну повноважень місцевої ради.

Окрім вищезгаданих “сюрпризів”, які ми виявили ще під час попереднього моделювання, остаточна редакція закону додала ще.

Так, розрахунок черговості отримання мандатів за відсотком отриманих голосів, а не за кількістю голосів, може спричинити, що до відповідної ради потраплять, не ті, хто приніс найбільше голосів партії, бо в них на округах була висока явка, а ті хто “приніс” меншу кількість голосів, проте у них на окрузі була явка нижча, і тому у відсотках вони отримали більше.

Особливо така ситуація може набути гіперболізованого (просто таки анекдотичного) вигляду у містах, у склад яких входять інші населені пункти (у Києві таких «матрьошок» якраз нема).

У законі зазначено: “На території кожного села, селища, району в місті, міста, яке входить до іншого міста, утворюється один територіальний виборчий округ з виборів депутатів міської ради або кілька територіальних виборчих округів з виборів депутатів міської ради з приблизно однаковою кількістю виборців”. Тобто у кожному населеному пункті, незважаючи на кількість виборців у ньому, обов’язково повинен бути створений мінімум один округ.

Візьмемо для прикладу Краматорську міську раду Донецької області. До неї, окрім самого міста Краматорськ, входить: 9 – селищ міського типу (смт), 2 – села, 2 – селища. На жаль, Державний реєстр виборців не подає кількість виборців у розрізі населених пунктів, тому спробуємо оцінити опосередковано. Візьмемо дільницю №140987, на минулих виборах до Верховної Ради вона налічувала 1711 виборців, а в її склад входять смт Олександрівка, смт Софіївка та частина смт Шабельківки. Серед цих населених пунктів найменшу кількість виборців має смт Олександрівка (згідно з переписом 2001р. в ній проживало 431 особа). Також на минулих виборах в цілому по цій дільниці (по всіх населених пунктах які в неї входять) явка склала 23% (392 виборці). Навіть якщо на місцевих виборах активність виросте, і в тій же Олександрівці прийде на вибори біля 200 осіб, теоретично голоси між закріпленими кандидатами від партій можуть розподілитись наступним чином: кандидат партії №1 отримає 80 голосів (40%), кандидат партії №2 – 60 голосів (30%), кандидат партії №3 – 50 голосів (25%) а решта кандидатів суттєво менше. То в такому випадку, якщо партії №1-3, подолають виборчий бар’єр – кандидат від партії №1 майже гарантовано потрапляє до міської ради, і з великою ймовірністю кандидати від партій №2 та №3 теж отримають мандати. Тобто, такий малочисельний округ може бути представлений у міській раді 3-ма депутатами, в той же час як округи у самому м. Краматорськ, у яких проживають тисячі виборців, такого представництва не матимуть. Відповідно і кандидати, які принесуть у загальний результат партії тисячі голосів, можуть опинитись за межами ради.

А в Краматорській міській раді є населені пункти, які згідно з переписом 2001 р., мали ще меншу кількість населення.

Є ще такий “підводний камінь”. Пропорційна система добре працює тоді, коли є велика кількість виборців і не мала кількість мандатів. Якщо ж виборців та мандатів мало, то виникає проблема з виборчою квотою. Як вона розраховується, ми пояснювали вище у моделюванні київських виборів.

Деякі партії, можуть подолати виборчий бар’єр, але кількість отриманих голосів буде меншою від виборчої квоти. У законі для такого випадку сказано: “Кандидати в депутати, включені до виборчого списку місцевої організації партії, за яку подали свої голоси виборці у кількості, меншій за виборчу квоту, права на участь у розподілі депутатських мандатів у відповідному багатомандатному виборчому окрузі не мають”. Тобто партія не отримає жодного мандату.

В першу чергу, у зону ризику потрапляють ради, у яких обирають менше 22 депутатів – тобто в межах яких проживає до 3 тисяч виборців.

Припустимо, що у якійсь міській раді проживає біля 2000 виборців (обирається 14 депутатів), на вибори прийшло 1000 людей. Тоді теоретично голоси можуть розділитися так – дві найбільш популярні партії отримують 450 голосів (45%) та 300 голосів (30%) відповідно, три менш популярні – 60 голосів (6%), 55 голосів (5,5%) та 50 голосів (5%), а решта менше 5%. В такому разі виборча квота складе 65,36 голосів, тобто мандати отримають лише дві найбільш популярні партії, а три інші, хоч і подолала виборчий бар’єр не отримає жодного.

Нова виборча система породила нові проблеми і загострила старі, які були у попередніх системах, але законодавці їх не вирішували, для того що б їх всі описати потрібно готувати окремий матеріал.

Як і після попереднього моделювання, експерти Українського центру суспільних даних прогнозують, що під час місцевих виборів у жовтні 2015 року різко виросте час встановлення результатів, підвищиться ймовірність помилок. Нас також може чекати хвиля масового обурення виборців,які не зможуть зрозуміти, за якою “збоченою” логікою ті чи інші кандидати абсолютно законно (!) стають депутатами, а інші, які отримали більше голосів – не стають.

Найнадійніші системи найпростіші. У нас же складається враження, що розробники закону і ті, хто потім пропонував до нього правки, на жаль, самі не намагалися уявити, який механізм вони проектують. Втім, закон ухвалено, вибори стартували, і усім треба бути готовими до закладених у законі «несподіванок».