17.11.2020

Історична явка

thumb

Аналіз середньої історичної явки на загальнонаціональних виборах в Україні, у районах та громадах.

Явка — тобто частка зареєстрованих виборців, які врешті голосують на виборах — один із важливих індикаторів політичної активності. В рамках проекту «Електоральна пам’ять» (ukr.vote) ми вирішили провести невелике дослідження, і проаналізували середню явку на виборах, що відбулися в Україні протягом останніх 10 років. 

Так, на платформі ukr.vote на даний момент у форматі відкритих даних, з деталізацією до громад та дільниць, доступні дані загальнонаціональних виборів за останні 10 років (https://ukr.vote/uk/data). Для аналізу середньої історичної явки ми розробили зручний картографічний інструмент, яким може скористатися кожен охочий: 

https://socialdata.org.ua/projects/turnout/

01

Ця інтерактивна карта дозволяє вивчити середню історичну явку для районів та громад, самостійно задавати діапазони для відображення даних, отримати детальну історичну інформацію для кожного району чи громади (сільської, селищної, міської ради)

NB: Для цілей цієї візуалізації використано адміністративний поділ України 2014 року; назви громад, районів та регіонів показані станом 2014 рік. Цей рік було обрано як певний “медіанний” рік, а також для мінімізації похибок пов’язаних зі змінами адмінтерустрою України між 2010 та 2019 роками.

Відразу кидається в очі, що історично, на одних територіях, явка на виборах висока, а на інших — низька. При цьому, території, де переважно голосували за промосковські сили — характеризується також нижчою політичною активністю загалом — що відображається у низькій явці.

 

Падіння явки

Загальною тенденцією на українських виборах є зниження явки від виборів до виборів. Для парламентських виборів це спостерігається з 1998 року, для президентських — з 2004 року. Це може бути пов’язано як зі зниженням інтересу до виборів, так і з завищеною списочною чисельністю електорату (реальна чисельність населення невідома, оскільки після 2001 року перепису населення не було). 

 chart1

Зниження явки на виборах до Верховної Ради було особливо значним і відбувалося на кожних виборах (за винятком 2012 року): з 69.63% у 1998 р. і 65.21% у 2002 р. до 52.13% у 2014 р. і 49.17% у 2019 р.

chart2

Географічні особливості явки

Незважаючи на загальну зміни явки по Україні, міжрегіональні відмінності здебільшого залишаються стабільними. 

Загалом, найвища явка характерна для моноетнічних західних регіонів, найнижча — для південних регіонів і регіонів з високою часткою етнічних меншин. Найвищу явку за 2010-2019 роки мали Тернопільська та Львівська області, а найнижчу явку — Одеська та Закарпатська області.

Тож, якщо взяти всі вибори, починаючи з 2010 року, рейтинг регіонів за середньою явкою виглядатиме так:

Явка більше 65%:

Львівська, Тернопільська, Волинська

 

60 – 65%:

Івано-Франківська, Хмельницька, Рівненська, Вінницька, Чернігівська, Київська, Київ, Полтавська, Житомирська, Черкаська, Севастополь*, Сумська

 

55 – 60%:

АР Крим*, Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська, Харківська, Миколаївська, Чернівецька

 

50 – 55%:

Луганська*, Одеська, Херсонська, Донецька*

 

менше 50%:

Закарпатська

*  Дані по Криму та Севастополю представлені тільки для виборів до 2012 року включно, середні дані по Донецькій та Луганській областях включають у себе як дані по виборах до 2014 року, коли явка у цих регіонах була вищою за середньоукраїнську, так і вибори 2014 року, коли явка була найнижчою.

 

Особливості явки у районах

Серед районів, у яких середня явка за 2010-2019 роки перевищувала 70%, 15 розташовані у Львівській області, 11 — у Тернопільській, 7 — у Волинській областях. Такі райони були також у Івано-Франківській (3), Хмельницькій (2), Вінницькій, Рівненській та Сумській областях (по 1). Об’єднує їх висока питома вага сільського населення, це або райони з невеликим районним центром (наприклад Радехівський р-н Львівської обл. із 75.1% явки, Зборівський р-н Тернопільської обл. із 74.3%) або приміські райони, чий райцентр має обласне підпорядкування і не входить до їх складу (наприклад Стрийський р-н Львівської з 79.9%, Самбірський р-н Львівської з 74.6%). У деяких районах могли бути додаткові фактори, які збільшували явку, наприклад у Сумській області вона перевищила 70% тільки у Недригайлівському районі, батьківщині Віктора Ющенка.

На виборах 2010 – 2012 років дуже високу явку показували також райони та міста Донбасу (наприклад Шахтарський р-н Донецької обл. з явкою 85.8%, Жданівська міськрада Донецької обл. з 79.9%), що частково може пояснюватися впливом адмінресурсу.

Райони з найнижчою явкою у 2010 – 2019 роках можна розділити на такі групи:

  1. Райони Закарпаття та Буковини з різною комбінацією таких факторів як: високе поширення заробітчанства (фізична відсутність електорату), складні природні умови (гірська місцевість і важкодоступність виборчої дільниці), висока питома вага у населенні етнічних меншин для яких характерна низька явка (румуни, угорці, молдавани, цигани). У Закарпатській області це Тячівський р-н (36.4%), Берегівський р-н (41.7%), Берегівська міськрада (42.1%), Рахівський р-н (42.3%), Хустський р-н (43.4%), Виноградівський р-н (47.3%), Іршавський р-н (49.3%). У Чернівецькій області це Сторожинецький р-н (48.1%), Новоселицький р-н (49.6%).
  2. Сільські райони південних областей, особливо Одеської області. Районами з найнижчою явкою тут були Роздільнянський (46.5%), Ренійський (47.3%), Кілійський (47.8%), Біляївський (49.5%),  Болградський (49.6%), Ізмаїльський (49.7%), Ананьївський (49.8%) райони Одеської області.
  3. Райони та міськради Донбасу на підконтрольній Україні території, розташовані неподалік від лінії розмежування з ОРДЛО. Особливістю яких була досить висока явка на виборах 2010 – 2012 років та низька – на виборах після 2014 року. Це наприклад Селидівська міськрада (44.3%), Костянтинівська міськрада (49.0%), Мар’їнський район (48.5%) Донецької області.

02

Райони за середньою явкою на виборах 2010 – 2019 років (для окупованих територій 2010 – 2012 років). Червоний колір – більше 70%, синій – менше 50%.

Явка у громадах

Аналіз явки в розрізі громад дозволяє знайти більш точні ареали підвищеної та пониженої явки, які можуть не співпадати з межами районів та областей.

Відмінності від середнього по Україні

Громади за середньою явкою на виборах 2010 – 2019 років (для окупованих територій 2010 – 2012 років) по відношенню до середньоукраїнської (60.2%). Червоний колір – більше, синій – менше за середню.

03

Дуже цікаво, що ця карта майже співпадає із стереотипним поділом України на “помаранчеву” та “блактину”. Тобто, на територіях, де традиційно більше голосують за промосковські політичні сили, загалом активність виборців нижча.

Так, на заході зона максимальної концентрації громад з дуже високою середньою явкою (більше 80%) співпадає з рівнинною частиною історичної Галичини. У Тернопільській області з близько 50 таких громад, лише одна (Устечківська сільрада Кременецького р-ну з явкою 82.3%) розташована на півночі області, яка до Першої світової війни входила до складу Волинської губернії Російської імперії. Практично немає таких районів також у гірських та передгірських частинах областей.

 

Менше 50%, більше 75%

Середня явка по громадах у 2010 – 2019 роках (для окупованих територій 2010 – 2012). Червоним кольором зображено громади з середньою явкою більше 75%, синім кольором – менше 50%

04

За межами Галичини підвищена концентрація громад з високою явкою спостерігається на території від центральної частини Хмельницької області до півночі Черкаської області і південно-західної частини Сумської області. Натомість, дуже мало громад з високою явкою на Поліссі та на Придністров’ї.

Територіями з найнижчою явкою в Україні є місця компактного розселення румунів навколо смт. Солотвино Тячівського району на сході Закарпаття. У шести сільрадах, де абсолютно переважає (понад 95%) румунське населення, — явка менше 21%. У Глибокопотіцькій сільраді вона становить лише 12%, причому на виборах 2019 року взяли участь менше 9% виборців.

Топ-10 громад України з найнижчою явкою у 2010 – 2019 роках

громада район область середня явка максимум мінімум
Глибокопотіцька сільрада Тячівський Закарпатська 12.0% 17.4% (през. 2010; 2т) 7.6% (парл. 2019)
Топчинська сільрада Тячівський Закарпатська 13.7% 21.8% (парл. 2014) 7.5% (парл. 2019)
Нижньоапшанська сільрада Тячівський Закарпатська 17.7% 29.8% (парл. 2014) 12.2% (парл. 2019)
Середньоводянська сільрада Рахівський Закарпатська 18.5% 35.8% (парл. 2014) 11.6% (парл. 2019)
Білоцерківська сільрада Рахівський Закарпатська 21.0% 26.9% (парл. 2012) 17.8% (през. 2019; 1т)
Грушівська сільрада Тячівський Закарпатська 25.7% 37.1% (през. 2010; 2 т) 17.8% (парл. 2014)
Солотвинська селищна рада Тячівський Закарпатська 27.6% 39.8% (през. 2010; 2т) 18.9% (парл. 2019)
Ганичівська сільрада Тячівський Закарпатська 28.3% 41.2% (през. 2010; 1т) 18.6% (парл. 2014)
Тарасівська сільрада Тячівський Закарпатська 29.7% 42.9% (през. 2010; 2т) 17.3% (парл. 2014)
Варівська сільрада Берегівський Закарпатська 31.5% 47.6% (парл. 2012) 18.0% (парл. 2014)

Менше 40%

Громади за середньою явкою менше 40% на виборах 2010 – 2019 років (для окупованих територій – на виборах 2010 – 2012 років)

05

 

Топ-10 громад України з найвищою явкою у 2010 – 2019 роках

громада район область середня явка максимум мінімум
Йосиповицька сільрада Стрийський Львівська 91.2% 97.3% (през. 2010; 1т) 82.3% (парл. 2019)
Лошнівська сільрада Теребовлянський Тернопільська 90.4% 99.2% (през. 2010; 1т) 78.2% (през. 2019; 1т)
Никловицька сільрада Самбірський Львівська 89.9% 94.5% (парл. 2014) 85.5% (парл. 2019)
Зікрачівська сільрада Кагарлицький Київська 89.5% 94.5% (парл. 2012) 82.3% (парл. 2019)
Монастирецька сільрада Самбірський Львівська 89.4% 96.1% (през. 2010; 2т) 81.8% (през. 2019; 1т)
Літинська сільрада Дрогобицький Львівська 89.1% 97.6% (парл. 2014) 75.3% (парл. 2019)
Косівська сільрада Чортківський Тернопільська 88.6% 97.6% (през. 2014) 79.2% (парл. 2012)
Курівська сільрада Галицький Івано-Франківська 88.3% 92.6% (през. 2019; 2т) 83.0% (през. 2019; 1т)
Жниборідська сільрада Бучацький Тернопільська 88.2% 92.2% (през. 2010; 2т) 79.9% (през. 2019; 1т)
Долинянська сільрада Рогатинський Івано-Франківська 88.0% 93.6% (през. 2010; 2т) 80.3% (през. 2019; 1т)

Громади з середньою явкою більше 80% на виборах 2010 – 2019 років (для окупованих територій – на виборах 2010 – 2012 років)

06

Фактори, що впливають на явку

серед факторів, які впливають на величину явки, можна виділити такі:

  • Тип виборів. Президентські вибори уявляються електоратом важливішими, ніж вибори до Верховної ради та, особливо, місцеві вибори. У 1998 – 2019 роках середня явка на виборах Президента становила 69.8% виборців, тоді як на виборах до Верховної ради лише 58.9%.
  • Вік населення. Населення старшого віку частіше бере участь у виборах ніж молодь.
  • Тип поселення. Населення сільської місцевості у середньому більш політично активне, ніж населення великих міст. Цей фактор більше проявляється всередині регіонів і частково пояснюється віком населення, який у селах вищий, а ніж у містах.
  • Етнічний склад. В межах регіонів явка серед українців перевищує явку серед етнічних меншин, особливо тих, що проживають компактно та слабко інтегровані в українське суспільство (румуни, угорці, молдавани, роми).
  • Фізична присутність електорату. Відсутність населення за місцем реєстрації (перебування за кордоном або відсутність реєстрації за місцем фактичного проживання). Відсутність перепису населення після 2001 року, та, можливо, завищення чисельності електорату від виборів до виборів, є потенційно одним з факторів, який посилює тенденцію падіння явки з часом.
  • Природні умови. Понижена явка на виборах спостерігається у гірських районах та, меншою мірою, на Поліссі, де проблемою може бути доступність до виборчих дільниць.
  • Адміністративний ресурс. Вибори 2014 р. і пізніші показали суттєво нижчу явку на Донбасі, аніж до цього. Так, явка на виборах у Донецькій області з 1994 р. до другого туру президентських виборів 1999 р. була не висока. А от під час другого туру 1999, в деяких округах різко виросла, і там, як правило, лідирував Кучма (хоча на першому турі лідером там був Симоненко). Є думка, що дуже висока явка на Донбасі часів панування там Партії регіонів, забезпечувалася адмінресурсом (або й прямими фальсифікаціями). Коли ж такого контролю чи “стимулювання” не стало, явка повернулася до свого “природнього” стану.
  • Фактор “земляка”: Прикладом може бути висока явка на виборах 2010 р. у Недригайлівському районі, батьківщині Віктора Ющенка.

Аналіз основних закономірностей явки може бути використаний як у політичних кампаніях для диференційованого підходу на територіях з низькою та високою явкою, так і для виявлення статистичних аномалій явки, які можуть бути викликані як натуральними причинами так і порушеннями виборчого процесу або навмисними фальсифікаціями.

Нагадаємо, самостійно вивчити історичну явку для різних територій можна тут: https://socialdata.org.ua/projects/turnout/

Над матеріалом працювали:

Андрій Процюк
Андрій Горбаль