31.05.2016

Новий політичний ландшафт України: Географічні особливості президентських та парламентських виборів 2014 р.

2014-election-maps
Географія: Україна
Період: 05/2014 - 10/2014
Галерея (зображення великого розміру)

Представлений нижче аналіз здійснено на основі електоральних карт, що їх підготував Сергій Васильченко. Карти створено на основі даних Центральної виборчої комісії України (cvk.gov.ua) щодо виборів Президента України (25.05.2014) та депутатів Верховної Ради (26.10.2014). Базовою одиницею відображення на картах є “громади” – адміністративні межі міських, селищних та сільських рад. Такий поділ дає значно більше інформації, ніж аналіз результатів по виборчим округам, чи навіть по районам. Результати “мажоритарщиків” на парламентських виборах 26.10.2014 представлені в розрізі виборчих округів.

Сергій Васильченко, Андрій Горбаль

Головні висновки

Як під час виборів Президента 25 травня, так і виборів до Верховної Ради 26 жовтня 2014, виразно найбільша явка зафіксована на Галичині (Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська області). Концентрація громад, де явка була вищою за 80%, – найбільша саме тут. Під час парламентських виборів явка упала, але тенденція збереглася – галичани були найбільш активними виборцями 2014 р. Найменша явка була в Донецькій та Луганській областях. В цілому ж географія явки виборців, як на президентських, так і на парламентських виборах показує межу “помаранчевої” України. Жителі центральних і західних областей голосували помітно активніше.

2014_pres_vote_ua

В цілому такий розподіл активності був притаманний ще в 90-х роках (найвища на заході і спадає на схід та південь), і ріст явки у Донецькій та Луганській областях співпав з формуванням та активними діями донецької політичної групи, яку представляв Янукович. Тому були підозри, що збільшення явки в східних областях зумовлено не підняттям політичної свідомості громадян, а фальшуванням результатів голосувань – вкидами бюлетенів за потрібного кандидата чи політичну силу.

2014_parl_vote_ua

Вибори Президента

На президентських виборах Порошенко отримав перше місце практично по всій Україні, за винятком значної частини Харківської області, де перші місця у громадах отримав Добкін. Також у Чернігівській області підвищена популярність Ляшка, особливо в громадах, які знаходяться в межах 208 виборчого округу, від якого він був обраний депутатом Верховної Ради в 2012 р. Тимошенко мала відчутну підтримку на Поліссі – в Чернігівській, півночі Житомирської, Рівненської і Волинської областей, де у багатьох громадах вона отримала найбільше голосів. Тігіпко здобув найбільше голосів у ряді громад на кордоні з Молдовою, а також в ряді громад на Донбасі, зокрема в районі Маріуполя, а також на півдні Запорізької області.

2014_pres_win_ua

Гриценко, Тягнибок, Рабінович, Маломуж здобули найбільше голосів лише в межах одної громади кожен. Симоненко набрав найбільше голосів, порівняно з іншими кандидатами, у двох громадах.

Друге місце у більшості громад України очікувано здобула Тимошенко (отримала другий результат після Порошенка на виборах загалом по Україні). Ляшко мав також відчутну підтримку, досить рівномірно розпорошену, втім з прикметними зосередженнями в Івано-Франківській області (Карпати), Полтавській та Сумській області, на Волині. Що цікаво, Ляшко не здобув друге місце майже ніде у Вінницькій області – основній “базі” Порошенка.

2014_pres_second_ua

Умовний “південний схід” України дав також досить сильну і рівномірну підтримку Тігіпку, як раніше традиційно підтримував “регіоналів” – за винятком більшої частини “проукраїнської” Херсонської області, а також Харківської області, де голоси виборців розділилися між Порошенком і Добкіним.

Якщо у більшості кандидатів видно яскраво виражену регіональну підтримку, а за Рабіновича практично взагалі не голосували в трьох областях Галичини, то Богомолець отримала хоч і не значу, зате доволі рівномірну підтримку по всій Україні. Прикметною є карта підтримки лідера Правого Сектора Дмитра Яроша. Незважаючи на дуже малі відсотки,чітко видно підтримку Яроша у Києві, та на його рідній Дніпропетровщині.

Решта (десять) кандидатів у Президенти України набирали менше ніж по 0,5% голосів, тому детально не розглядались.

Парламентські вибори 26 жовтня 2014 року

Порівняно з президентськими виборами явка суттєво упала (від 60% до 52%), найбільше голосували, знову ж таки, на Галичині.

Народний фронт здобув підтримку в абсолютній більшості громад України, з основним ареалом підтримки в Західній та Центральній Україні (найбільш “монолітна” підтримка – Галичина і Волинь), а також з деяким успіхом в Херсонській та Миколаївській областях. При цьому яскравими винятками є Вінницька та Чернігівська області.

2014_parl_win_ua

На Вінниччині, майже чітко по межах області, перше місце здобув Блок Петра Порошенка. В Чернігівській області перші місця в громадах розділили Радикальна партія Ляшка, НФ і БПП. Прикметним є також ядро підтримки Ляшка навколо Житомира, якого не було на президентських виборах у травні 2014. Також схожою на чернігівську є політична палітра в Сумській області.

Карта “других місць” у громадах України є дуже строкатою, відбувається дифузія електоральних уподобань, що може свідчити про пошук нових “облич”, так і власне про появу”нових” партій та їх об’єднань на цих виборах. Варто відзначити успіх Самопомочі у Києві, де партія зайняла друге місце.

2014_parlm_second_ua

БПП отримав відносно високі відсотки у Вінницькій області та на Закарпатті, у прикордонних з Угорщиною районах, де переважно проживають представники національних меншин.

Чітко видно, що Самопоміч найбільшу підтримку мала в громадах Львівської та Івано-Франківської областей, а також у великих містах та навколо них. Поза межами Галичини Самопоміч має доволі рівномірний рівень прихильників.

Опозиційний блок найбільшу підтримку здобув у традиційних”регіоналівських” територіях “південного сходу”, при цьому на Херсонщині ОБ отримав відчутно менше голосів.

Радикальна Партія Олега Ляшка мала схожу географію підтримки, як і її керівник Олег Ляшко на президентських виборах. Також основна підтримка була зосереджена у зоні, в якій в 2010 р. найбільше було виборців які не підтримали жодного кандидата в Президенти  (голосували проти всіх).

ВО «Батьківщина» отримала найгірший результат починаючи з 2002 р. (на тих виборах вона дебютувала як “Виборчий блок Юлії Тимошенко”). Потрапити до парламенту вона змогла завдяки відносно рівномірній підтримці в «помаранчевій зоні» (дещо кращі були результати у Кіровоградській обл.), окрім Львівської та Івано-Франківської областей, де відтік її прихильників був найвищий.

ВО «Свобода» не змогла закріпитись у статусі парламентської партії, трохи не дотягнувши до прохідного бар’єру. Хоча і отримала більше голосів, ніж її лідер на президентських виборах. Підтримка її, традиційно, найкраща була на Західній Україні.

Вперше з моменту незалежності України, у Верховній Раді не буде присутня КПУ. Ареал її основної підтримки, починаючи з 2002 р., був зосереджений у південно-східних областях, де їй доводилося потім конкурувати з Партією Регіонів. На цих же виборах, вона втратила суттєву частину виборців, які проживають на непідконтрольній Україні територіях, в її базових регіонах рівень підтримки впав, але географія підтримки майже не змінилась.

Також голоси виборців південного-сходу були визначальними для результату партії Сергія Тігіпка “Сильна Україна”. Проте партія взяла менше, ніж її лідер на президентських виборах у травні.

Також менше голосів, ніж отримав її лідер на президентських виборах, отримала партія “Громадянська позиція (Анатолій Гриценко)”, зберігши в цілому таку ж географію підтримки.

Партія “Всеукраїнське аграрне об’єднання “ЗАСТУП” прогнозовано отримувала кращі результати в сільських громадах, а найкращі – на території 208 округу (Чернігівська область), де був обраний депутатом від округу її представник. До речі, цей округ також базовий для Олега Ляшка та його партії. У 2012 році він був обраний від даного округу, проте на останніх виборах він на цьому окрузі не балотувався, а новий висуванець від його партії посів лише третє місце.

Партія “Правий Сектор” отримала більше, ніж її лідер на президентських виборах, але результат достатньо невеликий. Найкращі показники у Західній Україні, місті Києві та області, а також у Дніпропетровській області, на території 39 виборчого округу, від якого був обраний депутатом її лідер Дмитро Ярош.

Решта 17 партій отримали менше ніж по 1% голосів і детально не розглядались.

В одномандатних виборчих округах боролись представники 41 партії. Серед партій, які подолали 5% виборчий бар’єр, найбільш вдало виступив БПП. Висуванці цієї партії виграли у 69 округах та в 42 отримали друге місце. Потім йде Народний Фронт – 18 обрано, у 36 друге місце. Третій результат у ВО «Батьківщина» – 2 обрано, у 14 друге місце. Опозиційний блок –2 обрано, у 2 друге місце.

«Об’єднання «Самопоміч» вибороло мандат в одному окрузі та в двох отримало другий результат.

В одномандатних округах невдало виступила Радикальна Партія Олега Ляшка – в жодному окрузі не мала перемоги і лише в одному зайняла друге місце.

Серед партій які не подолали виборчого бар’єру за пропорційною системою, найкраще виступила ВО «Свобода» – 6 обрано, у 3 друге місце. Обрані депутатами висуванці «Свободи» у Верховній Раді не входять до жодної фракції чи депутатської групи. Також позафракційними є депутати, обрані в округах від «Правого сектору» та «Волі» – по одному депутату. До речі, по багатомандатному округу депутати від партії «Воля» балотувались по списку «Самопомочі», проте після виборів відбувся внутрішньопартійний конфлікт, і керівництво «Волі» визнало незадовільною співпрацю з Об’єднанням “Самопоміч”.

Також по одному округу виграв висуванець Всеукраїнського аграрного об’єднання «ЗАСТУП» та партії Сергія Тігіпка «Сильна Україна», обидва депутати ввійшли до фракції БПП.

Найбільша частка переможців в округах була серед самовисуванців – 96. Серед них було багато тих, хто раніше був членом чи входив у фракції провладних партій до Майдану. Після обрання –  18 самовисуванців вступили до фракції БПП. До ОБ вступило 11 самовисуванців, та по одному самовисуванцю до Народного Фронту та «Самопомочі». Виключно із самовисуванців сформовані дві депутатські групи “Воля народу” (20 депутатів) та “Економічний розвиток” (18 депутатів). Група “Економічний розвиток” саморозпустилася 5 березня 2015 року, а 6 березня на її основі було утворено депутатську групу “Відродження”, до якої увійшли 22 депутати.

На даний час обрані депутати згруповані у Верховній Раді так:

Фракція ПАРТІЇ “БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА” – 150

Фракція Політичної партії “НАРОДНИЙ ФРОНТ” – 82

Фракція Політичної партії “Опозиційний блок” – 40

Фракція Політичної партії “Об’єднання “САМОПОМІЧ” – 31

Фракція Радикальної партії Олега Ляшка – 21

Фракція політичної партії “Всеукраїнське об’єднання “Батьківщина” – 19

Група “Воля народу” – 19

Група “Відродження” – 22

Народні депутати, які не входять до складу жодної фракції чи групи – 39